Ґендерно-правова експертиза. ВИДАЛИТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ

Нові зміни:

1. Розробник проєкту акту більше не готує окремий висновок про проведення ГПЕ.
   2. Мін’юст, під час проведення правової експертизи, теж тепер не готує окремий висновок про проведення ГПЕ. Відповідно до нових змін вона поглинається антидискримінаційною експертизою.
   3. В чистому вигляді ГПЕ тепер робить Секретаріат КМУ, під час проведення експертизи. Цитую: «пункт 3 викласти в такій редакції: “3. Під час проведення експертизи Секретаріат Кабінету Міністрів, зокрема: 1) перевіряє проект акта на відповідність: … “принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерно-правова експертиза);”
   4. В Регламенті не визначено хто саме має в Секретаріаті КМУ це робити.
   5. Про можливість робити громадськими організаціями ГПЕ нічого невідомо.

Нагадаю декілька фактів:

1. Відповідно до Статті 4. Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов'язковим урахуванням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проекти нормативно-правових актів підлягають ґендерно-правовій експертизі. Висновок ґендерно-правової експертизи є обов'язковою складовою пакета документів, що подаються разом з проектом нормативно-правового акту до розгляду.
2. Минулого року був прийнятий новий Порядок проведення ГПЕ, а до нього Мін’юстом було розроблено Методичні рекомендації з її проведення. У них чітко визначено перелік міжнародних та національних документів на відповідність до яких проводиться аналіз (одна CEDAW чого вартує!). Вперше введено поняття оцінки ґендерного впливу, необхідний текстуальний аналіз документу та ін. Отже, фахівці та фахівчині отримали можливість перевірити себе, врахувати питання, які могли бути не враховані та покращити проєкт.
3. Відповідно до Нового порядку ГПЕ могли робити громадські об’єднання, фізичні та юридичні особи та подавати розробнику свої пропозиції, щоб він на етапі підготовки (!) документу міг їх врахувати.
4. Вперше введено системне обов’язкове навчання для державних службовців з питань гендерної політики, частиною якого є навчання з питань проведення ГПЕ.

Тепер про ризики, які з’явилися у зв’язку з прийняттям змін до Регламенту КМУ:

1. Ризик втрати можливості покращення документу на етапі його розробки.
   2. Зміна процедури збільшує ризик формалізму. Зараз проведення ГПЕ ставиться фактично на самий кінець. Можна уявити ситуацію. Ви державний службовець. Ви підготували важливий, актуальний документ, пройшли погодження у всіх заінтересованих сторін (при цьому проявили чудеса комунікації). Подали його в КМУ і з Секретаріату вам кажуть, що він недостатньо гендерно-чутливий і треба все переробити. І ви з великим розумінням забираєте його, переробляєте, знову робите всі погодження, втрачаєте місяць часу і все по новій. Якщо чесно, мені важко це уявити. Скоріш за все, при такому порядку, гендерне інтегрування сильно зайде в тінь.
2. Відмінність ГПЕ від антидискримінаційної експертизи. Беручи до уваги новий Порядок проведення ГПЕ та Методичні рекомендації, можемо наголошувати на тому, що ГПЕ є ширшим за змістом ніж антидискримінаційна експертиза, і не обмежується лише аналізом акту на дискримінацію за ознакою статі (див фото).
3. Зміщення акцентів або спрощення експертизи лише до одного питання: дискримінації за ознакою статі (див фото).
4. Втрата громадськими організаціями можливості робити ГПЕ та надавати свої напрацювання на етапі розробки документу. Навіть, якщо така можливість залишиться в рамках експертизи СКМУ це вже передостанній крок перед прийняттям документу, після погоджень міністерствами, що вже є запізно.

Про власний досвід:

Я визнаю, що новий порядок потребує покращення. Ми мали 10 місяців, щоб спостерігати та готували пропозиції. Але головне що відбулось – це реальне гендерне інтегрування, яке я побачила на власні очі. Коли ґендерна тематика перестала бути «проблемою» тільки Мінсоцу або Мін’юсту. Натомість всі Міністерства почали включатись в тему та знаходити gender gap в роботі саме своїх міністерств, починаючи від зміни внутрішніх процедур, закінчуючи внесенням змін до актів та проєктів актів.
До того ж ми вже мали досвід, коли тільки Мін’юст робив ГПЕ. Міністерства в більшості не подавали своїх документів до експертизи і найчастішим було словосполучення «не потребує ґендерно-правової експертизи». Така ситуація навряд буде рухати нас вперед.

Пропозиції:

Я завжди стою на позиції: коли критикуєш – пропонуй. Отже:
- Аналіз ситуації після 10 місяців дії нового Порядку проведення ГПЕ із залученням всіх заінтересованих сторін, фахівців та фахівчинь.
- Визначення сильних сторін та проблем його реалізації та оптимальних шляхів змін цієї ситуації.
- Зазначено, що мета змін до Регламенту – це оптимізація процедур, що дуже логічний та правильний шлях. Тоді пропоную обговорення та вироблення нової форми проведення експертизи. Як варіант, це єдина форма антидискримінаційної експертизи з чітко виписаним гендерно-правовим аналізом та вироблення єдиної чіткої методики. Але не скасування старої системи, без наявності іншої форми оцінки проєкту документу.
- І головне – це діалог. Обговорення різних можливих варіантів вирішення проблеми, та проведення консультацій.

І наостанок

Мене часто питають: які можливі шляхи поліпшення ситуації гендерної нерівності в Україні? Якщо спрощено, то маємо 2 основні вектори: це робота на формування та посилення суспільного запиту на гендерну рівність (в першу чергу, це освітня робота, протидія стереотипам, співпраця з ГО та ін.) та чітка державна політика. А головною базою державної політики є законодавство і, якщо чесно, мені важко уявити, як воно стане гендерно-чутливим або гендерно-трансформаційним без проведення якісної та вчасної гендерно-правової експертизи.